Аналіз процесів соціально-економічного розвитку регіонів
Дослідження розвитку людського потенціалу економіки регіонів в контексті формування умов і середовища якості життя населення передбачає проведення моніторингу та оцінювання його стану. В цьому напрямі переважна кількість наукових робіт засновується на використанні найбільш поширених індексів для порівняння ступеня розвитку країн та регіонів. Такими індексами є Індекс глобальної конкурентоспроможності (ІГК) та Індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП).
За сучасних умов на зміну концепції нагромадження капіталу прийшла концепція стійкого соціально-економічного розвитку, що на перший план висуває ефективне використання людського потенціалу.
У результаті досліджень, що були проведені, на всесвітній конференції по соціальному розвитку (Копенгаген, 1995 р.) світовій спільноті було запропоновано перемістити акценти з темпів економічного росту на стійкий розвиток людини і на цій базі сформулювати нові цілі розвитку. Подібна переорієнтація поставила перед наукою нові завдання. В їх основі є принцип, згідно з яким економіка існує для розвитку людей, а не люди – для розвитку економіки. [142, c. 5] Розвиток людського потенціалу поєднує виробництво товарів і послуг, а також функціонування економічної системи з розширеним використанням людських можливостей. Основним показником рівня розвитку людського потенціалу, використовуваним у світовій практиці, є ІРЛП, аналіз особливостей і практики застосування якого було здійснено у попередньому розділі дисертації.
ІРЛП є більш загальним індексом, ніж ІГК, оскільки є інтегральним показником середніх досягнень країни за трьома показниками, два з яких (очікувана тривалість життя і середня тривалість навчання) є достатньою мірою абстрагованими від суто фінансово-економічних оцінок.
ІГК, в свою чергу, в процесах аналітичного дослідження людського потенціалу країн використовується у якості показника, за допомогою якого здійснюється інтерпретація результатів реалізації наявного потенціалу, зокрема людського. Інакше кажучи, ІГК визначає рівень переваг, отриманих за рахунок конвертації наявного потенціалу націй.
ІГК базується на вагових значеннях дванадцяти складових та їх компонентів. Однак при порівнянні ІГК і ІРЛП можна прослідкувати, що п’ять з дванадцяти складових ІГК тісно взаємопов’язані з показниками ІРЛП. Четверта складова ІГК – охорона здоров’я і початкова освіта і п’ята складова – вища освіта та професійна підготовка співвідносяться з індексом освіти в структурі ІРЛП. Сьома складова ІГК – ефективність ринку праці, стимулювання найбільш ефективного використання працівників в економіці, визначає зайнятість і рівень доходів населення. Реалізація дев’ятої та дванадцятої складових ІГК – оснащення новітніми технологіями і інновації – забезпечується відповідним рівнем розвитку людського потенціалу, передусім, його освітніми та інтелектуальними складовими. Всі складові ІГК володіють взаємним зв’язком і посилюють одна одну. Це стосується і елементів, пов’язаних з розвитком людського потенціалу. Наприклад, бізнес-середовище не зможе впроваджувати інновації, якщо відсутні висококваліфіковані науковці і спеціалісти для здійснення співпраці між університетом та підприємницьким сектором у дослідницькій діяльності, або якщо доходи даних працівників настільки низькі, що їх діяльність передбачає лише боротьбу за виживання і задоволення первинних потреб [312, 197, 319].
Вся работа доступна по Ссылке
