Становлення сім’ї як виховного інституту в сучасній Україні

Сім’я є досить складною й багатогранною системою функціонування людини, важливим інститутом суспільства, від якого значною мірою залежить його економічний та духовний розвиток, стабільність. Саме тому проблеми сім’ї – це проблеми держави, особливо сьогодні, коли в Україні йде становлення державності, відбувається національне й духовне відродження.

Навіть найкоротший історико-педагогічний огляд досліджуваної проблеми переконує, що людство у своєму розвитку від його первісного стану до сучасної цивілізації завжди визнавало значущість сімейного виховання і боролось за гуманізацію не лише політичних, але й сімейних відносин. У цій площині завжди були злети й падіння, загострення ситуацій, викликаних крахом тих чи інших ідеалів, змінами суспільства у вимогах до особистості. Поступово виробились внутрішні структури сімейного життя: подружні обов’язки і форми їх виконання у широкому й вузькому розумінні, матеріально-економічна, репродуктивно-виховна, господарчо-побутова, культурно-дозвільна та інші. Кожна з указаних структур має свій зміст, тобто свої форми діяльності та засоби їх реалізації, які значною мірою залежать від таких чинників: місце сім’ї в соціальній структурі суспільства; рівень культури того прошарку, до якого належить конкретна сім’я; приналежність сім’ї до певної професійної структури суспільства; віковий ценз членів сім’ї тощо.

Отже, сім’я є першоосновою духовного, економічного та соціального розвитку суспільства, і ця істина підтверджується усім ходом розвитку людської цивілізації. У процесі цього розвитку сім’я набула функцій, які в єдності і сукупності забезпечують повноцінність її існування, саморозвиток та життєдіяльність соціального інституту, збереження і зміцнення надбань духовної культури, звичаїв, традицій кожного народу та осягнення вселюдської культури.

Аналіз історико-педагогічних джерел свідчить, що ролі та функціям сім’ї у вихованні підростаючих поколінь великого значення надавала вже народна педагогіка, яка прагнула сформувати у молодого покоління відчуття роду, почуття спорідненості, шанобливе ставлення до рідні, відкритість до родинної підтримки: «Удома і стіни допомагають», «Скрізь добре, але вдома найкраще», «Свій дім не ворог: коли прийдеш – то прийме», «Добре тому, хто в своєму дому» [212, с.83]. Про значущість для кожного духу рідного дому й тепла домашньої атмосфери найбільш чітко узагальнював К. Ушинський: «Важко виразити словами… те особливе світле щось, що народжується в нашій душі, коли ми згадуємо тепло рідного сімейного гнізда. До глибокої старості залишаються в нас якісь сердечні зв’язки з тією родиною, з якої ми вийшли» [232, с.59].

Шанобливе ставлення до сім’ї виголошують і українські народні прислів’я і приказки: «Без сім’ї немає щастя на землі», «З родини йде життя людини», «Нема в світі, як родина!» [217, с.88].

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/39849.html