У нас уже 17884 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название Речові докази у кримінальному процесі
Количество страниц 26
ВУЗ КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ
Год сдачи 2012
Содержание ПЛАН

Вступ
1. Поняття, види та значення речових доказів
2. Процесуальні гарантії достовірності речових доказів
3. Умови зберігання речових доказів
4. Заходи, які застосовуються щодо речових доказів при вирішенні кримінальної справи
Висновок
Література




ВСТУП

Виконання завдань боротьби з злочинністю, особливо з її організованими формами, вимагає від правоохоронних органів рішучих заходів щодо викриття організованих злочинних груп і попередження їх дій. Особлива увага повинна приділятися підвищенню ефективності боротьби з замаскованими злочинними угрупуваннями, які використовують міжнаціональні конфлікти і тісно пов’язані з тіньовою економікою, корумпованими елементами в державному апараті, а також зі злочинними групами за кордоном.
В цьому зв’язку першочергове значення набуває удосконалення правової регламентації питань збирання, перевірки, оцінки і використання матеріальних об’єктів, що підлягають визначенню як речові докази. Це пояснюється постійним розвитком і удосконаленням науково-технічних засобів і методів збирання, перевірки і оцінки доказової інформації, отриманої за допомогою об’єктів, що володіють ознаками речових доказів.
Аналіз слідчої і судової практики свідчить про те, що не завжди своєчасно і якісно проводяться слідчі дії щодо збирання, перевірки і оцінки предметів, які є джерелами доказів, рідко застосовується, а іноді і неуміло використовується в цих цілях криміналістична техніка. Перевірка предметів, що надійшли в розпорядження слідчого проводиться часто з великим запізненням. Тому рішення про визнання відповідних предметів джерелами доказів не завжди приймається своєчасно. Мають місце факти загублення, пошкодження, використання не за призначенням предметів, визначених речовими доказами.
Зростання в процесі доказування ролі речових об’єктів, що можуть служити джерелами доказів, з однієї сторони, і наявність ряду суттєвих недоліків в роботі правоохоронних органів по їх збиранню, перевірці і оцінці, з іншої, обумовлює необхідність серйозного дослідження процесуальних і криміналістичних проблем відповідної діяльності.
Визначена проблема розглядалася радянськими і зарубіжними вченими-юристами (Б.Н. Комаринця, В.С. Митричева, Б.І. Шевченка, С.Д Кустановича, Г.Л. Грановського, Е.І.Зуєва, А.І. Миронова, В.С.Сорокіна, М.О.Селіванова та ін.).
Досить багато питань, що охоплюються вказаною проблемою, вивчені недостатньо повно, деякі сторони їх зовсім не розглядалися. Ряд положень по-різному розуміється в теорії і застосовується на практиці. В теорії кримінального процесу залишаються дискусійними чи недостатньо розроблені деякі питання, пов’язані з правовою природою предметів – носіїв доказової інформації, способами збирання доказів за допомогою предметів, що володіють ознаками речових доказів, вирішення долі предметів, що служать джерелами доказів. Це й зумовило актуальність теми курсової роботи.
Мета роботи полягає у визначенні місця речових доказів у кримінальному процесі. Поставлена мета полягає у вирішенні наступних завдань:
- дати визначення поняттю «речові докази», охарактеризувати їх види та значення;
- проаналізувати процесуальні гарантіії достовірності речових доказів;
- розкрити особливості зберігання речових доказів;
- дослідити заходи, які застосовуються щодо речових доказів при вирішенні кримінальної справи.
Об'єктом дослідження є докази у кримінальному процесі.
Предметом дослідження – речові докази та їх роль у кримінальному процесі.
Методи дослідження. У процесі дослідження використовувався загальнонауковий діалектичний метод, який дозволив комплексно дослідити проблему речових доказів. Крім того, сучасні загальнонаукові методи пізнання – системний, структурно-функціональний, формально-логічний.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в курсовій роботі висновки і пропозиції можуть бути використані в науково-дослідній сфері (для підготовки теоретичних робіт щодо місця доказів у кримінальному процесі); у навчальному процесі (при написанні розділів і підрозділів підручників та навчальних посібників, при підготовці відповідних лекцій тощо).
Список литературы ВИСНОВКИ

1. Речові докази – це предмети, що були знаряддям вчинення злочину; зберегли на собі сліди злочину; були об'єктом злочинних дій; гроші, цінності й інші речі, нажиті злочинним шляхом; інші предмети, що можуть бути засобами для розкриття злочину та виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом'якшення відповідальності (ст. 78 КПК України).
2. Ст. 78 КПК України називає такі види речових доказів: а) знаряд¬дя вчинення злочину; б) об'єкти, які зберегли на собі сліди злочи¬ну; в) предмети, які були об'єктами злочинних дій; г) гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом; д) інші предмети, які можуть бути засобами встановлення фактичних обставин справи.
3. Достовірність доказів означає, що вони правильно, адекватно відображають матеріальні і нематеріальні сліди. Не можуть служити доказами фактичні дані, джерело та спосіб отримання яких невідомі або заборонені законом, а також дані, одержані незаконним шляхом.
4. При зберіганні та передачі речових доказів вживаються заходи, що забезпечують збереження у вилучених об'єктів ознак і власти¬востей, через які вони мають значення речових доказів у кримі¬нальних справах, та слідів, що є на них, а також збереження самих речових доказів, цінностей, документів та інших речей, майна.
Для зберігання речових доказів в органах внутрішніх справ, ор¬ганах Служби безпеки України, прокуратурах, судах обладнуються спеціальні приміщення з оббитими металом дверима, заґратовани¬ми вікнами, охоронною та пожежною сигналізацією. В разі відсут¬ності такого приміщення влаштовують спеціальне сховище (сейф, металічна шафа).
Відповідальними за збереження речових доказів, долучених (приєднаних) до справи, є особа, яка проводить дізнання або слідство, а в суді — суддя або голова суду.
Відповідальним за зберігання речових доказів, цінностей та іншого майна, що вилучені у зв'язку з кримінальною справою і зберігаються окремо від неї, є призначений спеціальним наказом прокурора, керівника органу внутрішніх справ, органу СБУ, голови суду працівник цієї установи. Підставою для поміщення речового доказу на зберігання є постанова слідчого, працівника органу дізнання, прокурора, ухвала суду.
Доступ у приміщення для зберігання речових доказів, цінностей та іншого майна (сховище) можливий тільки у присутності особи, відповідальної за їх збереження. У разі відсутності її або працівника, який її заміняє, доступ у приміщення (сховище) може бути наданий тільки з дозволу і тільки у присутності прокурора, начальника слідчого підрозділу органу прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, голови суду (судді), в яких має бути дублікат ключа від цього приміщення (сховища).
У такому разі складається акт, у якому зазначається, у зв'язку з чим і які предмети вилучено з приміщення (сховища) або поміщено туди. Акт передається особі, відповідальній за зберігання речових доказів, для внесення відповідних записів до книги обліку речових доказів.
5. Строки зберігання речових доказів та вирішення питання про їх подальшу долю врегульовані статтями 80 і 81 КПК України. Речові до¬кази зберігаються до набрання вироком законної сили або до закінчен¬ня строку оскарження постанови чи ухвали про закриття справи. Пи¬тання про речові докази, вирішується вироком, ухвалою суду або постановою судді, постановою органу дізнання, слідчого, прокуро¬ра про закриття справи.




ЛІТЕРАТУРА

1. Андросенко О. Розмежування речових доказів і документів у кримінальному процесі. Правова держава в дослідженнях працівників – початківців, Матеріали 10-ї ювілейної студентської конференції (Одеса, 18-19 травня 2007р. ) / Ред. колектив Ю.М. Оборотов та ін. – Одеса: Юрид. література, 2007. – 300с.
2. Басай В.Д. Актуальні проблеми кримінального процесу та криміналістики: Навчальний посібник для підготовки магістрів-правознавців / Міністерство освіти і науки України. – Івано-Франківськ.: “Плай”, 2002. – 349 с.
3. Басай В.Д. Основи криміналістичної одорології: Монографія. – Івано-Франківськ: Вид-во Плай, 2002. – 482 с.
4. Білоусов О.І. Проблеми теорії оцінки доказів у кримінальному судочинстві. – К., 1996. – 44 с.
5. Великий енциклопедичний юридичний словник // За редакцією акад. НАН України Ю. С. Шемшученка. – К.: ТОВ «Видавництво “Юридична думка”», 2007. – 992с.
6. Гаргат О.М. Джерела і види доказів [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/14.NTP_2007/Pravo/21750.doc.htm.
7. Гмирко В. Кримінально-процесуальні докази: поняття, структура, характеристика, класифікація: Конспект проблемної лекції. Дніпропетровськ, 2002. – 63 с.
8. Докази і доказування у кримінальному процесі // Науково-практичний посібник / За ред. Грошевського Ю.М., Стахівського С.М. – К.: КНТ.,2006. – 220с.
9. Кириченко А.А. Проблемы совершенствования процесуального законодательства Украины в части работы с вещественными источниками доказательств // Весы Фемиды. – 1998. – №1(8). – С. 8-11.
10. Кобликов А.А. Виды доказательств // Уголовный процесс. Учебник для вузов / Под ред. В.П.Божьева. – М.: Спарк, 1998. – С.158.
11. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 576 с.
12. Кокорев Л.Д., Кузнецов Н.П. Доказательства и доказывание в уголовном процессе. – Воронеж, 1995.
13. Кримінальний процесуальний кодекс України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1001-05.
14. Кримінально – процесуальне право України : Підручник / За заг. ред. Ю.П.Аленіна. – Х.: ТОВ Одіссей, 2009. – 806с.
15. Лопаткин Д. Некоторые проблемы собирания вещественных доказательств. // Законность. – 2003. – №5. – С.36-37.
16. Ляш А.А. Вещественные доказательства в досудебных стадиях уголовного процесса. – К., 1991.
17. Михеєнко М.М., Молдован В.В., Шибіко В.П. Кримінально-процесуальне право. – К.: Вентурі, 1997. – 352 с.
18. Сівочек С. Аналіз поняття доказу в кримінальному процесі України. // Право України. – 2001. – №9. – С.76-79.
19. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 4-те вид., доп. і переробл. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 1120 с.
20. Тертишник В.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 1056 с.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 100





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2024. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.